Поняття формули

Опрацювавши матеріал цього підрозділу, ви навчитеся створювати не просто таблиці з даними, а такі, у яких можна виконувати обчислювання за формулами.

Наприклад, операторові валютного відділу банківської установи впродовж робочого дня доводиться десятки разів перераховувати у гривен різні суми, зазначені в американській валюті. Ця операція полягає в знаходженні суми за формулою

де S – сума в гривнях; V – сума в доларах; К – валютний курс.

Таку операцію буде легко виконувати, якщо оператор створить розрахункову електронну таблицю переведення суми в доларах у суму в гривнях (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Eлектронна таблиця для перерахування суми в доларах у суму в гривнях

Для побудови таблиці потрібно послідовно виконати такі дії:

Електронна таблиця для перерахування суми в доларах в суму в гривнях готова (див. рис. 2.1).

Зверніть увагу, що клітинка С2 містить формулу (її вміст введено в рядку формул), а на робочому полі в клітинці відображено значення добутку чисел із клітинок А2 та В2. Тепер цю таблицю можна зберегти на диску й використовувати в разі потреби, змінюючи тільки значення курсу чи суми в американській валюті (клітинки А2 та В2). Обчислення за формулою, що зберігається в клітинці С2, відбуватиметься автоматично: як тільки зміниться значення в клітинці А2 та В2, відразу відобразиться відповідне значення у клітинці С2. У цьому й полягає основна перевага роботи з електронними таблицями: за допомогою тієї самої таблиці ми можемо багаторазово розв’язувати однотипні задачі, наприклад перераховувати грошові суми з однієї валюти в іншу.

Уведення формул

Розглянемо правила створення та використання формул.

Формула у табличному процесорі – це вираз, що починається зі символу «=», після якого розміщується послідовність констант, значень, знаків арифметичних дій і операцій порівняння, функцій, а також адрес клітинок або їх діапазонів.

Знаки арифметичних дій і операцій порівняння, які можна використовувати у формулах, подано в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Знаки арифметичних дій і операцій порівняння формулах

Якщо формула містить кілька операцій, то дії виконуються в порядку зменшення їх пріоритету: спочатку піднесення до степеня (^), потім – множення та ділення (* та /), а потім – додавання та віднімання (+ та - ). Операції з однаковим пріоритетом виконуються в порядку їх запису зліва направо. Порядок виконання операцій можна змінити за допомогою круглих дужок.

Формули зазвичай пов’язують значення одних клітинок зі значенням інших. Використані у формулі адреси клітинок називаються посиланнями.

Формули можна вводити безпосередньо до клітинок. Для цього потрібно клацнути на потрібній клітинці та ввести до неї формулу (наприклад, =А1+А2-А3). Адреси клітинок слід уводити латинськими літерами (несуттєво, великими чи маленькими).

Для швидкого введення посилань використовується метод «наведіть і клацніть» (point-and-clik): замість того, щоб вводити адресу з клавіатури, достатньо клацнути відповідну клітинку – її буде обведено пунктирною рамкою, а у формулі відобразиться адреса.

У клітинці, куди введено формулу, відображається лише результат її обчислення, але якщо клацнути цю клітинку, то в рядку формул можна побачити саму формулу (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Oбчислення формули у клітинці В3

Для перегляду формул безпосередньо на робочому аркуші слід перейти в режим відображення формул (рис. 2.3), скориставшись комбінацією клавіш Ctrl+ Ctrl+‘.

Рис. 2.3. Таблиця в режимі відображення формул