Виховні заходи

Виховний захід "На чуже не зазіхай"

Виховний захід «На чуже не зазіхай»

Вистава на 3 дії

Дійові особи:

Заєць-батько

Зайчиха-мати

Зайчик-Куцохвостик

Сорока

Дівчинка

Лисиця


Дія перша

(Лунає музика)

(Дія відбувається в лісі. Скаче Сорока , у дзьобі тримає жучка.
Почула шелест, злетіла на дерево.
Скаче Заєць з великою книгою на спині.)

Заєць:         От, яка велика книга, треба трохи перепочити.

Сорока.     Відпочинь.

Заєць.         Гей, Сороко! Ти не знаєш часом, хто під старим дубом загубив книжку ?

Сорока.     Яку книжку?

Заєць.         Та от цю! (Читає). «Українські народні казки». Я собі стрибаю додому, коли чую, щось шелестить. Я, звичайно, не злякався, але заховався за кущик. Обережно виглядаю, коли бачу, коло старого дуба лежить книга, а вітер тріпоче її сторінки. Я подивився на всі боки – нікого нема, взяв її та й несу додому.

Сорока.     А навіщо ти взяв? Хай би там і лежала. Хазяїн книжки повернувся б і забрав її.

Заєць.         Я ж так і хотів зробити. Та дивись , яка хмара суне, мабуть, дощ буде, вона ж розмокне. Ну, я пішов, бувай!

Сорока.     Стривай! А що ти з будеш з нею робити? Стре –ке-ке-трек.

Заєць .         Обов’язково знайду хазяїна і поверну знахідку.

Сорока.     Стрек-крек! Як же ти його знайдеш? Стрек-крек.

Заєць.         А ти не смійся, я зараз і об’яви скрізь понаписую (Бере олівець і папір. Пише). І ти  у всіх спитай. Хто чесний і хоче повернути хазяїну загублену річ, той обов’язково свого доб’ється (Вішає на берізку об’яву). Сороко, допоможи мені (Сорока допомагає). Ну, бувай здорова! Я піду додому, а то скоро дощ хлине. (Тягне книгу). Ох, яка важка! (Вийшов).

(Сорока заглядає в об’яву)

Сорока.     (читає). Хто загубив книгу, хай прийде  по неї за такою адресою: « 3 берізки 2 сучки, спитати Зайця-Чорновухого».  Стре-ке-ке-трек! Ото дурень! Знайшов книжку і хоче її повернути! (Звертається до глядачів). А ви б таке вчинили? Що? Ви теж так зробили б? Невже? Стреке-ке-ке-трек! Де ж подівся той жучок , що я його спіймала на обід? (Шукає). Мабуть. Хтось вкрав! Стреке-ке-ке-трек! Я скаржитимусь! Стреке-ке-ке-трек!

( Біжить Лисиця)

Лисиця.      А, Сорока -білобока!Як живеш, що нового чути в лісі?

Сорока.     Новин багато. Стрек-е-ке-ке-трек.

Лисиця.      Багато? Розкажи,  голубонько! Я дуже люблю слухати новини.

Сорока.     Так от, остання новина. Заєць-Чорновухий знайшов якусь книгу і хоче її повернути, але не знає кому. Ось і об’яву написав. Читай!

Лисиця.      Х-х-т-о…Щось я погано бачу, окуляри забула дома. Прочитай мені, голубонько.

Сорока.     (читає). Хто загубив книгу, хай прийде по неї за такою адресою: « 3 берізки 2 сучки, спитати Зайця-Чорновухого».

Лисиця.      Ага, це добре. Зараз я піду і заберу у нього книжку. (Пішла, повертається). А де це 3 берізки, 2 сучки?

Завіса

Дія друга

( Лунає музика)

(Галявина в лісі. Ростуть 3 великі берізки з довгими сучками. 
Хатинка зроблена з лісового матеріалу.
Біля неї на городі порається Зайчиха. Співає пісню.)

Зайчиха.    На городі я працюю,
Сил своїх я не шкодую,
Ах, ах, ох, ох,
Буде ріпка і горох.
Кожен кущик підгортаю,
Кожен день я поливаю,
Ах, ах, ох, ох,
Цибуля буде і горох.

Щось хмарилось, хмарилось, а дощу все не має. Куцохвостику! Принеси мені, будь ласка, ще води. Треба огірочки полити. Вони дуже люблять, коли їх щедро поливають.

Куцохвостик. Мамо, мої лапки не хочуть працювати.

Зайчиха.    А що твої лапки хочуть?

Куцохвостик. Відпочивати! Гратись!0 Танцювати! (Танцює, наспівуючи).

(Лунає музика)

                   Ах, ах, ох, ох, Буде морква і горох.

Зайчиха.    А лапки хочуть тримати, щоб потім з’їсти: морквинку,капустку, огірочки?

Куцохвостик. Ще б пак! Вони ж такі смачненькі!

Зайчиха.    А для того, щоб їсти смачненько, треба попрацювати гарненько. От цю частину грядочки я поллю, а цю – ти. Гаразд? Ану, хто швидше і краще поллє?

Куцохвостик. Я швидше, я краще. (Побіг, приніс відро з водою).

Зайчиха.    (підбадьорює). Ні, я краще, ні, я швидше. (Співають і поливають). (Лунає музика)

Зайчиха.    На городі ми працюєм,

Куцохвостик. Сил своїх ми не шкодуєм! Разом. Ах, ах, ох, ох, Капуста буде і горох!

Куцохвостик. Мамо, дивись, татко повернувся! Що це він таке несе? Татко! Татко!

Зайчиха.    І справді, татко щось таке велике приніс. Ану, біжи, Куцохвостику, допоможи, швидше!

(Куцохвостик побіг. Зайчиха порається, прибирає. Входять Заєць і Куцохвостик.)

Зайчиха.    Начебто книжка якась.

Куцохвостик. Таточку, покажи скоріше, що це за книжка!

Заєць.         Фу, ну й важка! Почекай, синку, не лізь , бо порвеш!

Зайчиха.    Що це за книжка? Де ти її взяв?

Заєць.         Розумієш, іду я лісом, коли чую, біля старого дуба щось шелестить, я думав, що то лисиця до мене підкрадається, а то листочки від книжки вітер тріпоче. Підходжу ближче, дивлюсь книжка лежить. (Звертається до сина). Синку, не чіпай, порвеш!

Куцохвостик. Таточку, любесенький, дозволь подивитись!

Зайчиха.    Ну, покажи вже йому. Що там.

Заєць.         Це ж  не наша. Я зараз повинен написати ще  2-3 об’яви , може і знайдеться хазяїн.

Зайчиха.    Та ще встигнеш! Покажи!

Заєць.         Ну, добре. Тільки обережно. (Бере окуляри, читає). «Українські народні казки» (перегортає обкладинку).

Куцохвостик. Які гарні малюночки!Таточку, прочитай цю казочку. Будь ласка!

Заєць.         Яку, цю? Ну, добре. І ти, Зайчихо, сідай ближче і слухайте! (Можна читати невеличку казку).

Дія третя

(Прийшла Лисиця)

Лисиця.      Здрастуйте! Тут живе Заець-Чорновухий?

Заєць.         Так, це я. А що?

Лисиця.      Я прочитала вашу об’яву і прийшла по книжку.

Зайчиха.    То це ви загубили її?

Лисиця.      Так, так, я! Давайте!

Зайчиха.    Куцохвостику, давай книжку!

Заєць.         Почекайте! А як зветься та книга, яку ви загубили?

Лисиця.      Ой, як там? (Звертається до глядачів). Діти. Нагадайте, будь ласка, а то пам'ять у мене погана. Як зветься книжка?

Діти. Не знаємо!

Заєць.         Ну гаразд, а які казки там, які малюнки?

Лисиця.      Малюнки? Гарні такі малюночки. Давайте вже!

Заєць.         (звертається до глядачів). Ну, діти. Як ви гадаєте, це її книжка?

Діти.           Ні!

Лисиця.      Моя, моя!

Заєць.         Ні, лисичко. Йди собі своєю дорогою!

Лисиця.      Ну, стривайте, зайці, я  з вами ще зустрінусь. (Пішла).

Куцохвостик. Ой, як цікаво. Ану цю ще, про Зайця!

Заєць.         Нема часу, синку. Мені ще треба об’яви писати. А ти малюнки дивись, тільки обережно.(Прилетіла сорока).

Сорока.     Стре-ке-ке-трек, господар книжки знайшовся!

Заєць.         Знайшовся? Де ж він? Хто він?

Сорока.     Зараз побачиш.

Заєць.         От і добре. Як гора з плеч. Синку! Обережно з книжкою!

Куцохвостик. Таточку! Така цікава книжка. Не віддавай її, скажи, що ти нічого не знаєш і ніякої книжки не бачив.

Заєць і Зайчиха. Що ти, що ти, синочку!Так не годиться. Чужа річ руки пече.

Куцохвостик. А мені не пече. (Дивиться на свої лапки). Ця книжка буде моя, вона мені подобається!

Зайчиха.    У кого хочеш запитай, всі тобі скажуть: чужу річ треба обов’язково віддати хазяїну. (Звертається до дітей). Любі дітки, скажіть Куцохвостику,правда ж, що негарно так робити?

Діти.           Негарно!

(Чути , як плаче дівчинка).

Заєць.         Стривайте! Хтось іде сюди. Ховайтеся!

(Всі ховаються за кущ. Входить дівчинка, Куцохвостик ховає книгу).

Дівчинка.   Що ж тепер мені робити? (Плаче). Де знайти мою книжечку, яку я загубила в лісі?

(За кущем німа сцена. Зайчиха і Заєць підштовхують Куцохвостика,
щоб той непомітно для дівчинки підсунув їй книжку. Той не хоче.
Дівчинка гірко заплакала. Куцохвостика пройняв жаль
і він потихеньку сам висовує із-за куща книжку.)

Куцохвостик. Кхе-кхе!

(Дівчинка звернула увагу на голос Куцохвостика і побачила свою книгу).

Дівчинка.   Моя книжечка! Це ви її знайшли? Дуже вам дякую!

(Лунає пісня)

 

 

Виховний захід
«Як Барвінок та Ромашка книгу рятували»

Дійові особи:

  1. Водяник
  2. Книга
  3. Барвінок
  4. Ромашка
  5. Чебурашка-Бібліотекар
  6. Три жаби
  7. 1 пташка
  8. 2 пташка


Картина І


(Бідна українська хата у весняному садочку. Літають пташки і сідають на передньому плані.)


1 пташка: Хто це гарно так співає?

2 пташка: Ти, либонь не знаєш? То ж Ромашка біля хати соловейка вчить співати.

1 пташка: Знаю, знаю це дівчатко. Наче сонце працьовита, доглядає сад і квіти.

1 пташка: Летим ближче?

2 пташка: Летим. (Відлітають).


(Ромашка виходить з книгою, читає. Потім кладе книгу на стіл і розглядає дерева. Входить Барвінок.)


Барвінок: Я – Барвінок, я – хрещатий, йдіть стрічати, величати. Щойно я на світ родився, де город увесь подівся ? Привіт, Ромашко!

Ромашка: Привіт, Барвінку! Ти наче не в настрої? Чого брови хмуриш?

Барвінок: Бо весна – і не весна. Сунуть вибалком тумани, повні тьмяної омани. Скрізь – болото, непорядки. Де город? Лиш чорні грядки. Все мов нехотя росте. Де гарбузик-товстопузик?

Ромашка: В насінині ще гарбузик!

Барвінок: Де цибуля? Де часник?

Ромашка: Під землицею пухкою, мов під теплою рукою, весь город надовго зник…

Барвінок: От, якби , Ромашко, літо – зустрічала б нас рідня. Пастернак би взяв цимбали, і троїсті б нам заграли… Як діждати того дня?

Ромашка: Бач, напала нетерплячка! Відійшла зимова сплячка – все живе пішло у ріст. Хоч простим очам не видко – розвиватимуться швидко і стебелечко і лист. Дід Гарбуз тепер – дитинка, жовтувата насінинка. Але скоро вийде з грядки!

Барвінок: Ну й Ромашка! Всі загадки. Мов насіннячко із луза. Все ти знаєш, тільки звідки?

Ромашка (сміється): Ось два ока – щирі свідки, що знання беру з книжок.Не читаю детективи, а історії правдиві про город і про лужок.

Барвінок: Не хвалися, грамотійко. Думаєш, що я ледащо? Потрудився до ладу і знай. За морем, вірний слову, я вивчав турецьку мову.

Ромашка: Кинь слівце!

Барвінок: Хау-дую-ду!

Ромашка: Розбишака, це ж англійська!

Барвінок: Хай англійська, та не свійська. Слухай далі: вас іст дас?

Ромашка: Це ж німецька! Ти, Барвінку, маєш совісті краплинку? Ти ж великий дурентас.

Барвінок: Я французьку знаю Ось послухай: «Кес кесе?».

Ромашка: Та мовчи вже. Непутяще! Покажу я тобі краще свою книжку. (Дивиться туди, де залишила книжку). Де ж вона? (Шукають обидва). Ось тут поклала.

Барвінок: Ось чиїсь ідуть сліди… Мокрі, наче жаб’ячі…

Ромашка: Водяник тут побував, книжечку мою украв, а він – ти сам знаєш – який неохайний! Зіпсує її!

Барвінок: Ти не плач. Сльози не лий, цим ти горю не поможеш. Треба Водяника розшукати, книгу у нього забрати. Адже вона бібліотечна?

Ромашка: Так ти мені допоможеш?

Барвінок: Звичайно, я Барвінок, я хрещатий, піду книжку виручати, бо без книжки, най, народ, ані в космос, ні в город! (Виходять).


Картина 2


(Царство Водяника.)


Водяник: Ой, як мені нудно, ой-ой-ой! Від нудоти я книжку у Ромашки вкрав, подивився, полистав, з нею я в футбол зіграв, свій портрет намалював, з нею їв я, з нею спав, сторінки повиривав. Потім врешті я стомився, знов-таки я занудився. Що ж мені ще зробити, щоб розважитись? Гей, придворні, йдіть сюди!


(З’являються жаби).


Жаби: Ква-ква-ква! (Вклонилися).

Водяни: Нудно мені, придумайте щось!

Жаби: (вклоняються): Ква-ква-ква! (Починаються співати і танцювати).

Барвінок: Егей, Водяник! Ти дома? Виходь до нас! (Жаби тікають).

Водяник: Хтось кличе мене. Чи здалося?

Барвінок: Водяник! Де ти ? (Входить з Ромашкою). Ось де ти, чого не озиваєшся? Ану, поверни книжку Ромашці. Книга бібліотечна, її пора здавати, бо інші читачі чекають.

Водяник: Яку книжку? Не бачив я ніякої книжки.

Ромашка: Соромно брехати! Ми твої сліди бачили. Віддай книгу!

Водяник: Сліди бачили? Все одно – не віддам. Я злий, я вредний, бо мені нудно. От зіграйте зі мною у якусь гру. То, може, й віддам.

Барвінок: Що ж, згодні. Але в яку гру грати?

Водяник: У піджмурки. Тільки цур! Ви будете жмуритися, а я ховатися.

Барвінок: Добре, ховайся, а ми – жмуримося. Рахую до п’яти.

Водяник: Тільки не підглядайте!

Барвінок: 1, 2, 3, 4, 5 – я іду шукать.

Ромашка: Де ж він зараз? Десь тут близько.

Барвінок: Ось він де! Відшукав тебе, ура!

Ромашка: Книжку повернуть пора!

Водяник: Яч, які розумні! Тільки прийшли – вже і пора!(До Барвінка). Спочатку давай силою поміряємося.Якщо ти сильніший – бери свою книжку.

Барвінок: Сідай до столу, давай свою руку.

Барвінок: Водяник змагаються, Ромашка переживає.

Ромашка: Переміг Барвінок!

Барвінок: Моя взяла, віддай книгу!

Водяник: (показує на Ромашку): Ні, спочатку хай вона мене дожене.

Ромашка: З нами жартувать надумав. Утікай бо худо буде!


(Ганяється за Водяником. Він дражниться).


Водяник: Не впіймаєш, не впіймаєш! (Ромашка хапає його за мантію, Водяник сичить).

Ромашка: Стій, Водяник, кинь сичати, треба книжку повертати.

Водяник: Фі! Потрібна мені ваша книжечка. Я вже з нею нагулявся. Забирай її геть! Ось вона! (Кидає грязну, пом’яту).

Ромашка: Ой, нене, бідну книгу на шматки розірвав, безсоромний ти!

Барвінок: Книгу віднесеш в лікарню. Лікарі там дуже гарні. (До Водяника). От дурило, ти дурило. Невже тобі не зрозуміло? Від нудьги ти пропадаєш, бо книжок ти не читаєш.

Ромашка: Краще б ти навчивсь читати, став би вірші лепетати.

Барвінок: Знав би всі дитячі книги, і вони б тобі в пригоді стали б в спеку і мороз.

Ромашка: Склав Костецький гарні вірші, Чеповецький – теж не гірші.

Барвінок: До останнього слівця проковтнув би всі новинки,Гриця Бойка, сміховинки, і Забілу, й Близнеця. «Робінзоном Кукурудзо» натрудив від сміху пузо.

Ромашка: Хочеш ти цікаво жити, треба з книгою дружити!

Водяник: Визнаю, я був дурилом, всіх лякав своїм я рилом, і з болотною ріднею жив завжди свиня-свинею. А тепер-ось присягнуся, дуже швидко я змінюся, стану я книжки читати, берегти їх, шанувати. З вами хочу я піти, книжці цій допомогти.

Барвінок: Ну – вперед! Дорога дальня! Нам пора уже в читальню.


Картина 3.


Будинок з написом «Читальня лісової дітвори».


Чебурашка: Звір і птиця! Тато й мама! І для вас, і для малят наша книга важливіша, ніж питво, повітря, їжа, ніж цукерки й шоколад.


(З’являються Ромашка, Барвінок, Водяник).


Барвінок: Книголюбам – наш привіт! Ну, яку вам дати книжку? Про лінька, що вічно в ліжку, чи про мандри в білий світ?

Ромашка: Ні, краще дай пораду нам, як цю книжечку врятувати.

Чебурашка: Ой, цю книжечку давно чекають читачі. Я вже й не сподівався її побачити. А вона у вас не в шані. Звідки масні на ній плями? Подивіться, на сторінках намальована хатинка, під хатинкою – маля і написано – «Це – я!». І немає коленкора.

Водяник: Так, ця книжка дуже хвора. В цьому є моя вина. Та тепер я хочу, скоро щоб одужала вона.

Ромашка: Не знав, як треба поводитись з книжкою.

Барвінок: Але тепер він виправиться і всьому навчиться, що потрібно знати читачеві.

Водяник: Еге ж! Хочу навчитись гарно книжки лікувати,хочу працювати в лісовій читальні.Може, я й не вмілий, може – незугарний, буду я при ділі в книжчиній лікарні.

Чебурашка: Ну добре, зараз відправлю хвору на лікування і займемося тобою. Барвінок і Ромашка, візьміть цю нещасну книгу-каліку і віднесіть у лікарню – залу велику. Там її, бідну, пожаліють, і почистять, і зашиють, і підклеять всю на славу, і одягнуть у оправу.


Барвінок і Ромашка виходять з книгою.


Чебурашка: А поки книжку лікують, ти, Водяник, і ви, діти, слухайте правила поводження з книгою.

Водяник: Я уважно слухаю.

Чебурашка: По-перше, книгу потрібно здавати у бібліотеку у точно призначений строк, бо її чекають інші читачі.

Водяник: Тобто, н6е пізніше, як через чотирнадцять днів.Я це вже знаю А раніше можна?

Чебурашка: Звичайно, якщо ти вже прочитав її. По-друге, книгу треба брати чистими руками.

Водяник: У мене руки чисті, бо у воді живу. Вони ж у мене завжди мокрі.

Чебурашка: Е, ні, від мокрих рук книга псується. Руки повинні бути чистими і сухими. Крім того не можна читати під час їжі чи лежачи в ліжку.

Водяник: Ой, я ж не знав. Я більше не буду так робити.

Чебурашка: Я вірю тобі. Не загинай сторінок книжки, користуйся закладинками.

Водяник: А в мене не має закладинки… Але ж їх можна самому зробити.

Чебурашка: Звичайно. І дуже гарні – вишити або намалювати. Якщо ти будеш виконувати всі ці правила, книжки будуть довго жити й читачам служити.


(Повертаються Барвінок і Ромашка з книгою).


Ромашка: Вийшла книга із лікарні, сторінки у неї гарні.

Водяник: Мені здається, що книга хоче нам щось сказати. Тихіше!

Книга:

Читачу! Я друг і супутник, я книга твоя.
Завжди на дозвіллі
Де ти – там і я.
Ми добре з тобою проводимо час,
Чудова розмова
Триває у нас.
Навчаю відважним,
Правдивим рости,
Любити природу,
Свій край берегти.
Від малку ти мною
Звикай дорожить,
Без доброї книги
Тобі не прожить!

Водяник: Люба книжечко! Ти вибач мене! Я більше ніколи, ніколи не буду ображати ні тебе, ні інші книги.

Барвінок: Сподіваюсь, так будуть робити і всі діти, бо тепер вони знають правила поводження з книгою.

Ромашка: Бажаємо усім вам приємної зустрічі з цікавими і корисними книгами.

Чебурашка: Приходьте, прибігайте, при літайте до нас. Ми чекаємо на вас.



До нових зустрічей!